Варикозна хвороба

У цій статті представлена корисна інформація про варикозну хворобу, що допоможе багатьом пацієнтам знайти відповіді на свої питання з приводу патології. Термін «варикоз» в перекладі з латинської «varix, varicis» означає «здуття».

Уперше про варикозну хворобу нижніх кінцівок стало відомо близько 3-х тисяч років тому в Стародавньому Єгипті. Дана патологія спостерігається виключно у людей Homo sapiens, так як тільки вони мають здатність ходити на двох ногах, внаслідок чого велика частина крові (до 70%) в організмі циркулює в нижній частині тіла.

При вертикальному положенні тіла венозна система нижніх кінцівок відчуває значне навантаження, через що підвищується тиск в ній. Для забезпечення відтоку крові існує клапанний апарат у венах, завдяки якому кров рухається від низу до верху. Значний внесок у цей процес вкладають м’язи ніг («м’язовий насос»), які при скороченні проштовхують кров в вищерозміщені відділи і попереджають її зворотний потік. При порушенні відтоку крові з вен нижніх кінцівок вона починає депонуватися, підвищується тиск, відбувається розтягнення судинної стінки. Надалі формуються колбоподібні розширення і вузли.

Варикозна хвороба вважається однією з найбільш поширених патологій судинної системи. Більше 40% людей планети страждають від цього захворювання в тій чи іншій формі і ступеня тяжкості. Найчастіше патологія стосується жіночої статі.

Класифікація

Розрізняють декілька форм варикозної хвороби:

  • внутрішньошкірний варикоз (ретикулярний, «судинні зірочки») і сегментарне ураження судин без скидання крові в інші вени;
  • сегментарне розширення вен з патологічним скиданням в підшкірні, комунікантні судини;
  • дифузне варикозне ураження вен з патологічним скиданням;
  • варикозне розширення судин зі скиданням крові в глибокі вени.

Залежно від вираженості венозної недостатності виділяють кілька ступенів:

  • 0 — недостатність відсутня;
  • 1 — поява тяжкості в ногах, судом (в нічний час);
  • 2 — набряклість, яка наростає до вечора і проходить до ранку;
  • 3 — постійний набряк ніг, порушення трофіки тканин з виникненням перших ознак ішемії (зміна кольору, витончення шкіри, лущення);
  • 4 — поява трофічних виразок.

Розвитку варикозної хвороби сприяють такі чинники:

  • обтяжена спадковість;
  • жіноча стать, особливо під час вагітності та при гормональному дисбалансі;
  • ожиріння;
  • тривалі навантаження на нижні кінцівки (підйом важкого вантажу, «стояча» робота).
Діагностика

Візит до флеболога / судинного хірурга включає:

  • аналіз скарг пацієнта;
  • вивчення анамнезу;
  • фізикальне обстеження, в тому числі огляд нижніх кінцівок;
  • ультразвукову доплерографію, завдяки якій лікар встановлює тяжкість варикозу;
  • рентгено-флебографію (практично не використовується через високу вартість діагностики і появи дуплексного сканування);
  • електрокардіографію;
  • клінічний, біохімічний аналіз крові, коагулограму;
  • ендоскопічні методи (ФГДС) — за наявності супутньої патології.

Тільки після повного обстеження вдається підібрати найбільш ефективні лікувальні методи для кожного пацієнта індивідуально.

Лікування

Основна мета лікування — відновлення судинного тонусу, поліпшення відтоку крові, попередження ускладнень і підвищення якості життя пацієнта. Лікувальні заходи залежать від ступеня тяжкості варикозної хвороби і венозної недостатності:

  • 0 ступінь — еластична компресія вен нижніх кінцівок (панчохи, бинти), що попереджає застій крові;
  • 1 — компресія вен, пероральний прийом флеботоніків, тобто препаратів, що зміцнюють венозну стінку, а також дезагреганти, які покращують реологічні властивості крові;
  • 2 — еластична компресія, прийом флеботоніков, дезагреганти, проведення склеротерапії, лазерної коагуляції або мініфлебектомії, після чого потрібно санаторно-курортне лікування та курс фізіотерапії;
  • 3 і 4 ступінь — крім перерахованих методів проводиться лікування трофічних виразок шкіри.
Хірургічне лікування

Незважаючи на вдосконалення методів лікування варикозної хвороби, все ж провідним з них залишається хірургічне втручання. В Україні досить часто використовується саме хірургічна тактика, адже часто пацієнти консультуються з лікарем на запущених стадіях захворювання, з важкою венозною недостатністю.

Важливо пам’ятати, що лікування початкової стадії варикозу обмежується лазерною коагуляцією, мініфлебектомією, склеротерапією. Ці методи мають мінімальну кількість протипоказань, давно довели свою ефективність і не вимагають тривалої реабілітації.

Існує така думка серед людей, які страждають варикозом, що лікувати патологію марно. Згідно зі статистичними даними, рецидив захворювання в флебології реєструється в 20-50% випадків.

Однією з основних причин високого числа рецидивів є проведення хірургічних втручань в стаціонарах загальнохірургічного профілю.

Справа в тому, що для ефективного лікування варикозної хвороби потрібна допомога кваліфікованого судинного хірурга або флеболога з відмінним знанням особливостей лімфовенозної системи і великим досвідом в лікуванні. Повторному розвитку варикозу сприяє маса технічних інтраопераційних помилок, а також недоліки ведення пацієнта в післяопераційному періоді.

Важливим нюансом у виникненні рецидиву є генетична схильність і професія пацієнта. Якщо провокуючий фактор продовжує впливати на людину, варикозна хвороба в більшості випадків повертається.

Незважаючи на перевагу багатьох хірургів проводити хірургічне лікування захворювання в амбулаторних умовах, все ж світові фахівці схиляються до застосування тактики «стаціонару одного дня». Так, пацієнт знаходиться під наглядом лікаря протягом 24-х годин після операції, що дозволяє контролювати його загальний стан і динаміку змін в області проведеного хірургічного втручання. Це дозволяє попередити розвиток ускладнень і вчасно надати допомогу пацієнтові.

Хочеться сказати, що лікуванням варикозної хвороби повинні займатися виключно професіонали (флебологи, судинні хірурги). Це необхідно для правильної постановки діагнозу, вибору ефективної тактики і отримання відмінного результату.