Ангіотрофоневроз (хвороба Рейно)

Ангіотрофоневроз, хвороба Рейно, — захворювання, в основі розвитку якого лежить тривалий вазоспазм (артеріол). Клінічно патологія проявляється симптомами порушення трофіки тканин, які “харчуються” спазмованними кровоносними судинами. Механізм розвитку представлений гіпертонусом симпатичного відділу нервової системи.

У більшості випадків діагностується двобічне ураження судин верхніх кінцівок. Хвороба Рейно реєструється у 3-5 % населення, причому жінки страждають в 5 разів частіше. Уперше захворювання було описано лікарем з Франції Морісом Рейно, ще в 1862 році.

Причини виникнення

Основна причина виникнення хвороби — обтяжена спадковість. Серед факторів, що виділяють:

  • часті переохолодження як загального, так і локального характеру;
  • хронічні хвороби ендокринної системи (гормональні порушення, органічна патологія щитовидної, статевих залоз)
  • часте травмування пальців рук і стоп;
  • важкі психоемоційні стреси, внаслідок чого порушується нервова регуляція, спостерігаються гормональні коливання.

У більшості випадків захворювання діагностується у віці 20-40 років, нерідко протікає з мігренню. Згідно зі статистичними даними ангіотрофоневроз частіше реєструється у піаністів і друкарок.

Клінічна симптоматика

Розрізняють три стадії ангиотрофоневроза.

  • Вазоспастична, коли нетривалий спазм судин охоплює 2-3 пальця кисті або стопи. Симптоматично: пальці становляться холодними, шкіра блідніє, спостерігається надмірне потовиділення. Після розширення кровоносних судин спостерігається гіперемія шкіри і тепло в пальцях.
  • Ангіопаралітічна, при якій уся кисть (долоні, пальці) набуває синюватого відтінку, з’являється тканинний набряк, відчувається пастозність пальців рук і ніг.
  • Трофопаралітична — характеризується формуванням панарицію і трофічних виразок, з’являються некротичні вогнища в м’яких тканинах пальців, відторгнення яких супроводжується появою виразок, що довго не загоюються.
Діагностика

Лікар насамперед аналізує клінічні симптоми. Для пацієнтів з хворобою Рейно характерно порушення місцевого кровотоку в дрібних судинах, внаслідок чого вони скаржаться на пітливість, мерзлякуватість, а також блідість шкіри і похолодання пальців при зниженні температури навколишнього середовища.

З діагностичною метою проводиться реовазографія кінцівок, що потрібно для встановлення тяжкості порушення мікроциркуляції. Варто пам’ятати, що у пацієнтів з хворобою Рейно не спостерігається розлади кровотоку в магістральних кровоносних судинах.

Лікування
  • Лікувальна тактика при ангіотрофоневрозі може мати консервативний або хірургічний напрямок.
  • Медикаментозна терапія включає призначення ангіопротекторів і судинорозширювальних ліків. Вони не діють на причину хвороби, але уповільнюють її прогресування і усувають клінічні прояви. Варто звернути увагу на розвиток ускладнень (ренальна, печінкова недостатність) на тлі тривалого прийому даних препаратів.
  • Хірургічний метод передбачає проведення грудної або поперекової симпатектомії (в залежності від локалізації уражених судин — верхні або нижні кінцівки). Суть операції полягає в перетині нервових стовбурів, що відповідають за регулювання, в тому числі спазм, кровоносних судин. Таким чином, спостерігається дилатація судин, усуваються симптоми хвороби. Даний вид хірургічного втручання досить популярний в Західних країнах, використовується в лікуванні гіпергідрозу без використання консервативних методів.